23.03.09

ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ УЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ У ПРАЦЯХ ЗАРУБІЖНИХ ВЧЕНИХ

Проблеми підготовки учителів інформатики у працях зарубіжних вчених

Осадча К.П.

 

Анотація. У статті висвітлюються проблеми у підготовці вчителів інформатики, що розглядаються  вченими США, Пакістану, Ізраїлю, Польщі та Франції. Виокремлюється прогресивний досвід зарубіжних країн у професійній підготовці учителів інформатики, які мають виконувати провідну роль у процесі розвитку інформаційного суспільства.

Ключові слова: професійна підготовка, учитель інформатики, зарубіжний досвід.

 

Аннотация. В статье освещаются проблемы в подготовке учителей информатики, которые рассматриваются учеными США, Пакистана, Израиля, Польши и Франции. Выделяется прогрессивный опыт зарубежных стран в профессиональной подготовке учителей информатики, которые должны выполнять ведущую роль в процессе развития информационного общества.

Ключевые слова: профессиональная подготовка, учитель информатики, зарубежный опыт.

 

Annotation. The article highlights the problems in the preparation of computer science teachers, considered by scientists of the United States, Pakistan, Israel, Poland and France. Advanced experience of foreign countries in training of the computer science teachers, who are called to perform a leading role in the process of an information society, is emphasized.

Key words: professional training, teacher of computer science, Foreign experience.

 

Вступ.

Освіта відіграє дуже важливу роль у соціальному, економічному і моральному розвитку суспільства, особливо у процесі його глобалізації та інформатизації. Навчання та компетенції людей, стають найважливішим цінностям сучасної цивілізації та інформаційного суспільства, заснованого на знаннях. Ці процеси висувають на перша місце постать учителя інформатики, професійна підготовка і компетентність якого є важливими факторами розвитку інформаційного суспільства. Учитель інформатики, чий рівень кваліфікації та відкритість до нововведень надають їм значущу роль у  суспільстві, повинен надихати молоде покоління на реалізацію свого потенціалу, щоб вони могли стати повноцінними громадянами, що готові здійснювати як свої особисті та професіональні завдання, так і стати активним учасниками розвитку інформаційного суспільства.

Після широкого розповсюдження комп’ютерної техніки і її впровадження у освітню сферу науковцями багатьох зарубіжних країн почала підніматися проблема підготовка вчителів інформатики. Сьогодні науковцями різних країн (А. Томрсон (A. Thompson), Р. Бредлі (R. Bradley), Зульфикар А. Хан (Zulfiqar A. Khan), О. Хазан (Orit Hazzan) і Т. Лапідот (Tami Lapidot), Г. Кєдровіч (G. Kiedrowicz), E. Mączyńska (Є. Мазинська), Arsac Jacques (Арсак Ж)) піднімаються різноманітні проблеми підготовки учителів інформатики.

Формулювання цілей роботи.

Метою дослідження є аналіз проблем підготовки учителів інформатики та досвіду їх вирішення у зарубіжній науці.

Методи дослідження. Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури та електронних джерел мережі Інтернет

Результати дослідження.

Американські вчені відмічають недостатню увагу до питань підготовки учителів інформатики у США та нестачу вчителів у середніх школах. Так А. Томрсон (A. Thompson) пише, що є ступіні у навчанні математики, у навчанні читання, у викладанні всіляких речей, але я не чую багато про ступінь викладання інформатики. Він вважає більша частина цієї проблеми полягає в тому, що немає достатньо надійних досліджень про навчання комп'ютерних наук у середній школі [1]. Р. Бредлі (R. Bradley), викладач комп'ютерних науки, зазначає, що попит на комп'ютерні науки значно перевищує пропозицію і ми не маємо великого числа кваліфікованих випускників університетів з комп'ютерних наук. Д. Колдуел (D. Caldwell), наголошує, що проблема в пошуку кваліфікованих вчителів полягає у тому, що промисловість більше платить їм, ніж державні школи. А як зауважує К. Стівенсон (Chris Stephenson) цей факт ускладнюється тим, що викладачі комп'ютерних наук стикаються з іншими проблемами, такими, як труднощі поступу в ногу зі змінами в технологіях через брак часу для професійного розвитку і брак грошей [2]. Для вирішення даної проблеми у США проводяться семінари та симпозіуми з метою підтримки і заохочення навчання інформатиці та комп’ютерним дисциплінам, як наприклад щорічний Alice Symposium (http://www.alice.org), літні семінари TeachScheme (http://www.teach-scheme.org), або одноденний семінар підвищення кваліфікації викладачів комп’ютерах наук у Маріоті тощо. На подібних семінарах вчителя пропонують вивчення конкретних прикладних програм або вивчення провідних технологій у викладанні, більшість семінарів організовані з метою ознайомлення з продуктами компанії Майкрософт (Microsoft), а також курси навчання вчителів (наприклад, ).

На вирішення таких проблем Асоціація обчислювальної техніки США у звернені до обраного президента Обами пропонує сою співпрацю і дає такі попередні рекомендації [3]:

• розглянути комп'ютерні науки як однин з основних курсів, які необхідні студентам для розвитку життєво важливих в 21му столітті навичок як частини будь-якої НТРМ (Наука, Технологія, Розробка і Математика) освітньої ініціативи;

• оскільки дослідження показують, що програма середньої школи має суттєвий вплив на визначення майбутніх інтересів дітей, будь-які зусилля, спрямовані на зміцнення середнього освіти, мають включати положення, спрямовані на введення цих учнів до комп'ютерної науки. Існує декілька нових підходів у галузі комп'ютерної наук, що демонструють потенціал у справі привертання й утримання уваги дітей середнього шкільного віку;

• активізувати зусилля для збільшення кількості жінок і представників меншин, що слабо представлені  в цій галузі;

• роз’яснити і розширити можливості професійного розвитку для викладачів комп'ютерної науки у середніх школах. Це дозволить покращити викладання і успішність учнів, зокрема, в блоці грантових програм, що надаються державам;

• сфокусувати фінансування наукових досліджень системи комп’ютерної освіти K-12 для заповнення багатьох прогалин в розумінні того, як студенти застосовують цю життєво важливу область;

• переглянути більш продуктивні методи держав у координації, роз’ясненні і покращенні існуючих вимог до акредитації вчителів, особливо вчителів комп'ютерної науки.

Пакистанський учений Зульфикар А. Хан (Zulfiqar A. Khan) ври вивченні основ програмування пропонує дотримуватися активних методів навчання, побудованих на серіях прикладів, та дотримуються контсруктивістського підходу, зауважуючи, що вони можуть значною мірою сприяти поліпшенню навичок програмування. Це відбувається тому, що ці спеціально налаштовані приклади програмування постійно оновлюють знання студентів, пов’язуючи його із завданнями, які були виконані раніше. Ця робота надає змогу вирішити питання доцільності викладання студентам першого семестру факультету обчислювальної техніки в першу чергу складних тем, в контексті конструктівістского підходу. Результати свідчать про те, що така практика виявилася ефективною для підвищення рівня виконання та розвитку зрілих навичок програмування у студентів [4].

Ізраїльські дослідники О. Хазан (Orit Hazzan) і Т. Лапідот (Tami Lapidot) пропагують активні методи навчання інформатиці майбутніх учителів комп’ютерних наук. Вони розробили активну модель викладання, зорієнтовану на навчання і призначену для впровадження  в курс «Методи викладання інформатики у вищій школі». Вони запевняють, що запропоновані моделі викладання стануть підтримкою в створенні перспективного професійного сприйняття вчителя інформатики як вчителя інформатики майбутнього. Ці моделі об'єднують викладацькі цілі, методи, відношення до відповідей учнів та їх помилок, до процесу навчання, а також до наочних знань, знань педагогічної складової та ін. Цитуючи Конфуція (551 р. до н.е. - 479 до н.е.), (Я чув, і я забуваю, я бачу, і я пам'ятаю, я роблю, і я розумію), вони наголошують, що активне навчання сьогодні отримало широке визнання, як більш якісна освіта. Слідом за думкою Клементса (Clements) і Батісти (Battista) (1990), науковці вважають, що насправді практично неможливо викладати інформатику, також, як і неможливо навчати викладанню інформатики. Ефективною вважається робота тих вчителів, які можуть стимулювати учнів вчитися, у нашому випадку вивчати концепції інформатики і саме по собі викладання інформатики [5, 57]. Серед численних визначень активного навчання О. Хазан і Т. Лапідот виділяють думку Зільбермана (Silberman) (1996г.) про те, що перш за все, студентам необхідно «робити» - пізнавати речі самостійно, наводити власні приклади, пробувати застосовувати навик і виконувати завдання, які ґрунтуються на знаннях, які у них вже є або які вони повинні придбати. Як і інші конструктивісти (Килпатрік (Kilpartrick), 1897, Девіс (Davis), Мейер (Maher) і Ноддіс (Noddings), 1990, Конфрі (Confrey), 1995), вони впевнені, що навчання – це активне придбання ідей, а не пасивний процес, в якому той, що навчається, пасивно конструює своє знання. Іншими словами, навчання вимагає індивідуальності в тому, щоб бути активним і бути залученим в конструювання своїх власних розумових моделей. Як випливає з цитати знаменитого китайського філософа, чим активніше учні, тим природніше для них розуміння того, що вони вивчають [5, 58].

У Польщі у 2003 році були прийняті Стандарти підготовки вчителів у ділянці інформаційних технологій та інформатики, у яких окремо виділені Стандарти підготовленості вчителя інформаційних технологій, тобто вчителя: предмету Інформатика у молодших класах; предмету Інформатика в гімназії; предмету Інформаційна технологія в рамках загального навчання у старших класах. У них зазначається, що учитель інформаційних технологій у порівнянні із учителем-предметником розширює комп’ютерні компетенції, щодо основ користування термінологією (поняттями), приладами (засобами), програмним забезпеченням (інструментами) і методами ІТ) та інформаційних технологій як складової місця праці вчителя, тим, що знає елементи алгоритміки, програмування і більш складніших можливостей операційної системи, програм користувача та інших програм; щодо ролі і використання ІТ в навчанні вчителем свого предмету - завдяки використанню складніших можливостей комп’ютерної системи та її програмного забезпечення, що є необхідними для проведення певних інформаційних занять; щодо використання ІТ в якості дидактичного посередника в навчанні свого предмету - вмінням навчати інформатики та інформаційні технології відповідно до етапу навчання, вказівок у програмній основі предмету і підготовки, а також освітніх потреб учнів; щодо використання інформаційних технологій у пізнаванні інших галузей знання - здатністю інтеграції знання основ інформатики та інформаційних технологій і їхнього використання з методичним знанням, стосовно застосування цієї технології у збагаченні і допомозі власному навчанню і навчанню всіх предметів. Окремо у Стандарті виділені вимоги до вчителя інформатики, які  є поглибленою компетентністю, вчителів окремих інформаційних занять у молодших класах, в гімназії, і в старших класах, описаних у 4 розділі. Ця компетентність передбачає знання, необхідне для проведення уроків з ділянки інформатики, що в ліцеї містить елементи інформатики як академічної науки, в т.ч. такі розділи: 1) алгоритміка, 2) мова і методи програмування, 3) бази даних, 4) мультимедіа, 5) комп’ютерні мережі [6].

Польська дослідниця Є. Мазинська (E. Mączyńska) наголошує, що вчитель інформатики у інформаційному суспільстві відіграє особливу роль, тому будь-які недоліки і помилки у змісті їх підготовки необхідно вирішувати. На її думку основна проблема у процесі підготовки вчителів інформатики полягає у динамічному розвитку великих областей знань. З цієї причини учителю необхідно постійно оновлювати знання з інформаційних технологій. Безперервне навчання є необхідністю для цієї професійної групи. Вона зазначає, що уроки інформатики в школі не можна порівняти з іншими предметами. Учитель інформатики не може виступати в ролі менеджера, а очевидною стає роль консультанта у виборі шляху самовизначення учнів відповідно до їх потреб і можливостей. Є. Мазинською був проведений експеримент, мета якого полягала у тому, щоб продемонструвати необхідність запропонованого методу вдосконалення знань викладачів. Цей метод полягав у тому, щоб доповнити прогалини в знаннях вчителів з виділеного змісту бази інформаційних технологій. В експерименті брали участь 167 студентів з трьох гімназій і шість викладачів комп'ютерних наук, які провели в загальній складності 108 годин експериментальних уроків. Основною мірою успіху експерименту була кількісна оцінка наслідків заповнення прогалини в знаннях вчителів та її вплив на успішність студентів. Проведений експеримент, в тому числі показав, що удосконалення знань у сфері інформації вчителями інформатики у середній школі призводить до статистично значущого збільшення рівня декларативних та фактичних знань учителів; заповнення прогалини в знаннях учителів, у тому числі що охоплюють більшу частину змісту навчальних програм, немає статистично значущого впливу на результати навчання школярів; чим вище зростання рівня знань викладачів у результаті заповнення розриву знань з інформаційних технологій, тим вище рівень досягнень учнів [7].

Польським вченим Г. Кєдровічем проблема підготовки викладачів інформатики розглядається у двох площинах: підготовка нових викладачів під час навчання у вищих навчальних закладах; підвищення кваліфікації зайнятих викладачів на курсах. На його думку, головну увагу доцільно приділяти організації навчання нині працюючих викладачів. Крім навчання майбутніх викладачів у вищому навчальному закладі, працюючих - на курсах, доцільно передбачити форми обов’язкового неперервного удосконалення майбутніх викладачів у галузі інформатики. Для навчання і неперервного удосконалення треба використовувати всі наявні можливості. Поряд з навчальними закладами, що займаються підвищенням кваліфікації викладачів, відповідні курси можуть організовувати і проводити університети, а також наукові й промислові інституції. Необхідно також використовувати методи дистанційного навчання (відкриті університети, телевізійні навчальні програми, системи відео) і різноманітні інші засоби [8,17].

Г. Кєдровіч розробив авторську концепцію підготовки вчителів інформатики, а також підготовки їх до застосування комп’ютерних технологій. В основі цієї концепції - положення загальних теорій педагогічної освіти, які цілком відповідають підготовці викладачів інформатики. У підготовці вчителів інформатики має враховуватися надзвичайно швидкий розвиток цієї галузі знань, у зв’язку з чим їх освоєння має відбуватися неперервно і ґрунтовно. Учитель інформатики не повинен виконувати роль тільки керівника, за командою якого учні мають виконувати певні завдання за допомогою комп’ютера. Він мусить бути добрим порадником учнів щодо вибору ними шляху наукового пізнання згідно з їхніми потребами і здібностями. Таким чином, викладач інформатики виступає творцем дидактичного процесу, підтримуючи учнів і допомагаючи їм в їхньому розвитку. Учитель інформатики повинен постійно враховувати ту обставину, що він далеко не єдине джерело знань у галузі інформатики. Багато важливої і різноманітної інформації про комп’ютери і комп’ютерні технології учні мають змогу одержувати з Інтернету, по телебаченню, в комп’ютерних клубах та ін. Він наголошує, що традиційна парадигма навчання-учіння інформатики характеризувалася ключовими поняттями: урок, домашнє завдання, класна робота, навчати, виховувати, вправляти, оцінювати та ін. Нині одним із завдань навчання є формування у викладачів та учнів уміння пристосовуватися до світу технологій, який надзвичайно швидко змінюється. Тому попередня парадигма поступово перетворюється на нову, основні поняття якої: проект, продукт, дискусія, порада, узгодження, співпраця. Під час навчання інформатики часто застосовуються два принципи навчання, а саме: поступове підвищення складності завдань і утворення тематичних груп. Така форма завдань дає змогу навчати по спіралі, тобто послідовно вводити матеріал, ступінь складності якого зростає. На думку Г. Кєдровіча, важливим завданням учителя інформатики є розвиток творчого комп’ютерного мислення. У процесі вивчення інформатики учні постійно мають переконуватися в існуванні різних способів розв’язання конкретної проблеми і важливості пошуку власних оригінальних рішень. Знаходження оригінального рішення має приносити задоволення учням, причому останнє буває тим більшим, чим складнішою була розв’язана проблема і чим витонченішим було рішення. Задоволення від розв’язання складних проблем позитивно позначається на мотивації навчання, на виробленні внутрішньої дисципліни учнів [8, 19-20]. Розроблена ним концепція курсів для учителів на базі вищої освіти у Вищій інженерній школі в Радомі передбачала одержання диплома викладача техніки й інформатики. Навчальним планом передбачалося вивчення 11 обов’язкових і 2 факультативних навчальних предметів (на навчання упродовж 4 семестрів відводилося всього 415 годин). Програми до чотирьох навчальних предметів (основи інформатики, мови програмування, комп’ютерна графіка і дидактика інформатики) розроблені Г. Кєдровічем [8, 21].

Французський науковець Арсак Ж. (Arsac Jacques) звертає увагу на дидактику інформатики, особливо на питаннях програмування, зауважуючи, що розвиток програмування, яке наблизилося до статусу наукових дисциплін і було визнане як наука, і виникнення „методології програмування”, не може не впливати на навчання [9, 12]. Він наголошує, що вчителі інформатики повинні зробити реальним план “ІТ для всіх”. Для чого вирішити такі питання: Які компетенції необхідні для вчителів? Треба бути експертом з обробки текстів, електронних таблиць або з керування базами даних? Чи повинен він знати комп’ютер? Чи повинен бути фахівцем у програмуванні [9, 13]? На думку Арсак Ж. перш за все важливо, щоб педагогічні наукові дослідження в галузі комп’ютерної науки приймалися до уваги, щоб науковці піклувалися про освіту, щоб викладачі були у курсі результатів наукових досліджень [9, 17].

Висновки.

Отже з невеликого аналізу наукових праць зарубіжних учених можна зробити висновок, що проблеми професійної підготовки учителів інформатики піднімаються ученими різних країн, і вони мають багато спільного як у США та країн Європи (Польща) так і у країн Сходу (Пакістан, Ізраїль). Основні з них стосуються і України, а саме: формулювання та стандартизація чітких вимог до професійної підготовки учителів інформатики, що обумовлені специфікою навчального предмету; нестача компетентних фахівців у сфері середньої шкільної освіти і їх відтік у сферу промисловості.

Перспективи подальших досліджень в даному напрямку полягають в більш глибокому і детальному вивченні досвіду вищезазначених країн, наукових праць вчених інших країн, з метою аналізу зарубіжного досвіду з професійної підготовки учителів інформатики.

 

Література

1. Thompson Alfred.Teaching the Computer Science Teacher. [Електронний ресурс]. 23.01.09. Режим доступу: http://blogs.msdn.com/alfredth/archive/2008/08/12/teaching-the-computer-science-teacher.aspx. - Назва з титул. екрану.

2. T. Phinisee and C. Dominguez. Schools face shortage of computer science teachers. [Електронний ресурс]. 23.01.09. Режим доступу: http://milwaukee.bizjournals.com/milwaukee/othercities/sanantonio/stories/2008/07/07/story10.html?b=1215403200%5E1664645. - Назва з титул. екрану.

3. Association for Computing Machinery. Computing in K-12 STEM Education. Critical for 21st Century Skills. [Електронний ресурс]. 23.01.09. - Режим доступу http://www.acm.org/public-policy/ACM_CS_ED_Transition_Final.pdf. - Назва з титул. екрану.

4. Zulfiqar A. Khan. A New Technique for Teaching Introductory Programming Course using Constructivist Approach // Journal for Computing Teachers (JCT). - Fall Issue, 2008. - [Електронний ресурс].  23.01.09. - Режим доступу: http://www.iste.org/Content/NavigationMenu/Membership/SIGs/SIGCS_Computer_Science_/JCTJournalforComputingTeachers/PastIssues/2008/Fall/Khan.pdf.- Назва з титул. екрану.

5. Hazzan O., Lapidot T. Construction of a Professional Perception in the "Methods of Teaching Computer Science" Course // Inroads – The SIGCSE Bulletin. - Volume 36, Number 2, 2004 June. – P. 57-61. - [Електронний ресурс]. 23.01.09. - Режим доступу: http://edu.technion.ac.il/Faculty/OritH/HomePage/MTCS_Website/p57-hazzan.pdf. - Назва з титул. екрану.

6. STANDARDY PRZYGOTOWANIA NAUCZYCIELI W ZAKRESIE TECHNOLOGII INFORMACYJNEJ I INFORMATYKI, [Електронний ресурс]. 03.10.08.- Режим доступу: http://homepage.mac.com/zbl/teksty/STANDARDY_PRZYGOTOWANIA.html. - Назва з титул. екрану.

7. Mączyńska Elżbieta. Doskonalenie wiedzy przedmiotowej nauczycieli informatyki  – wyzwaniem społeczeństwa informacyjnego [Електронний ресурс]. 27.02.09. - Режим доступу: http://www.ap.krakow.pl/ptn/ref2005/maczynsk.pdf. - Назва з титул. екрану.

8. Кєдрович Гжегож. Теорія та практика застосування комп’ютерних технологій у загальноосвітніх і професійних навчальних закладах Польщі: Автореф. дис... докт. пед. наук: 13.00.04. – Київ, 2001. – 48 с.

9. Arsac Jacques. LA DIDACTIQUE DE L'INFORMATIQUE: UN PROBLÈME OUVERT? [Електронний ресурс]. 05.03.09. - Режим доступу: http://edutice.archives-ouvertes.fr/docs/00/35/90/90/PDF/d07p009.pdf Назва з титул. екрану.


 © Осадча К.П.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...