Травневі свята

У своїй стрічці на Twitter прочитала якось таку фразу: "Ні в чому не солідарні так трудящі як у відпочинку".
У своєму блозі я намагаюся писати про корисне і важливе у професії вчителя (викладача) інформатики. А про відпочинок теж не треба забувати.
Тож відволікаюсь від роботи і звітую про травневі свята, які я зі своєю родиною провели у Криму. За таким маршрутом.


Переглянути Травневі свята на карті більшого розміру


Бахчисарай - створює враження сходу, давнини і казок.

Цікаво як нас завертали на паркування перед Ханським палацом, прямо таке лежачи на капоті машини :). Мабуть 20 грн - вагома для цього сума.


В Успенському монастирі не дозволено фотографувати, проте можна попити свяченої водички, купити ікони та інше. І, жінки, якщо ітимете у церкву, не забудьте хустиночки, а то прийдеться брати ті, що там лежать при вході для всі (у цілях гігієни я б не рекомендувала :)) або повертатися і купувати їх на базарчику.

Ну і як же не випити у підніжжя гір чаю "Здоров'я" у кафе, біля якого безкоштовне паркування, проте "коштовний" і обов'язковий чай :).


Балаклава вразила тим, що на такий маленький площі, яку займає це місто, є багато цікавинок.
1. Балаклавська бухта, по якій ми здійснили прогулянку на катері.

2. Набережна  Балаклави з численними яхтами від маленьких до розкішних.

Фортеця Чембало

Військово-морський музейний комплекс "Балаклава", що створений у раніше засекреченому об'єкті.

Наступного дня ми стали свідками реконструкції подій Великої вітчизняної війни по звільненню Севастополя на Сапун горі. Враження надзвичайне, якщо не враховувати годину сидіння на спеці в очікуванні дійства.

Потім відвідали дитяче містечко "Лукоморье" та виставу дельфінарію.

На тому мої запасні акумулятори на фотоапараті сказали мені "до побачення" і у Херсонесі фотографувати не було чим, хоча й було що.

 3 травня зранку ми рвонули у Ялту через Фароську церкву та Воронцовський палац.

Пів дня витратили на зоопарк, "Поляну сказок" і акваріум.

 І знову зробили висновок: у зоопарк треба їхати або зранку або десь о 16, інакше прийдеться пішки підніматися на гору до усіх тих чудес.

Наприкінці під Краснокаменкою заїхали до такого собі закладу "Вина крымских подвалов", де на розлив, як кажуть продавці з діжок заводу, продають різні сорти вина та коньяк. І з трьома літрами різного вина задоволені поїхали додому.