Галопм по Європ. Частина 4. Чехія-Україна

З Німецького готелю у Пфорзеумі, що мав назву Residenz, ми виїхали у бік Чехії.

Після побаченого у Польщі, Німеччині і Франції про Чехію і згадувати не хочеться, бо Прага на мене справила суперечливе враження, яке виправила прогулянка на кораблику по Влтаві.

Старовинні пам'ятки та чудова архітектура тут існувала поряд із сміттям, бардаком і "кідаловом" на кожному кроці на туристичних маршрутах. В жодній з країн нам екскурсовод не казав: "Притримуйте рукою сумочку". А у Празі ми це чули кільканадцять разів.



Прага

І все ж таки до Праги є чього їхати, бу сміття і бардак ,я думаю то тимчасові незручності, які можна витерпіти, заради милування Старосвітською ратушею і Карловим мостом.

Карлів міст здалеку

Вулички Праги

Від танцюючого будинку ми відправилися набережною Влтави до Карлового мосту.

Танцюючий будинок

Набережна Влтави

Лавка на набережній у Празі

Цікаво, що 8 квадратних кілометрів історичного центру Праги було занесено до переліку об'єктів світової культурної спадщини як єдиний об'єкт.

Староміська вежа

Статуї Карлового мосту

Навколо Карлового мосту і на самому мості повно сувенірних крамничок, де беруть не лише кронами, а й євро, хоча рідко. Тож нам треба було поміняти гроші. У більшості обмінних пунктів  стягається додаткова комісія. Натрапивши на один з обмінних пунктів, що пропонували обміняти валюту без комісії, ми обміняли євро на крони і при перерахунку вийшов зовсім інакший курс, звісно не нам на руку. А нормальний обмінний пункт, як сказав екскурсовод був попереду, і як потім виявилося він був зачинений. Отже, порада - якщо збираєтеся їхати у Чехію міняйте гроші у Львові, як ми це зробили із злотими.

Сувенірні лавки Праги

Головною окрасою Праги є Празькі куранти або Старомєстський орлой, що знаходяться на Старомєстській площі в самому центрі Празького Старого Міста.

Атрономічний годинник

Старомєстський орлой

Крізь Прагу проходить так званий «празький меридіан», зображений у вигляді лінії, викладеній кругляком, на Старомєстской площі недалеко від пам'ятника Яну Гусу.

На Старомєстській площі   

Золотий мерідіан

Далі нас спрямували Паризькою вулицею до єврейського кварталу.

Ресторація, де можна поїсти кошерної їжі

Стара синагога

Єврейський годинник (стрілки рухаються в іншому напрямку)

Біля мосту на пристані нас чекав кораблик, в якому ми, заморені і голодні, мали здійснити прогулянку по Влтаві.

Відразу так би мовити "з порогу" нас зустріла дівчина зі стопками Бехеровки. Потім екскурсія і вечеря на кораблі.

Прогулянка всім підняла настрій, із сусідніх кораблів і берега нас вітали люди. Ми побачили як відбувається шлюзування у Влтаві, встали з кораблика, сіли в автобус і поїхали у готель у Польщі, куди прибули о третій ночі.
Зранку ми оцінили наш готель Halny, його WiFi. Знайшли супермаркет і скупилися на дорогу додому.

Увечері ми були на кордоні, і я, не очікуючи від себе такого, дуже зраділа, коли побачила знайомі українські літери, назви, оголошення. Нас швидко пропустили через митницю, бо з нашої групи люди запізнювалися на потяг. І от ми вже на знайомій укр-раїнсь-сь-кій-й дорозі летимо до Львова, до якого ми прибули о дванадцятій.
Наступного дня нас чекав "улюблений" потяг Львів-Симферополь і дорога додому.

Висновки. Не дивлячись на те, що за кордоном чисто, акуратно, красиво, бродячі собаки і жебраки не бігають, комарі не кусають, дороги майже ідеальні і обабіч їх ніякого мотлоху, а є навіть паркани, щоб тваринки не вибігали на автобан, усі чемні і дотримуються певних правил, я зробила висновок, що я там жити не хочу. Гарні краєвиди і стародавні пам'ятки є й у нас, чистота і порядок у нас теж спостерігається :), дороги робляться, забрудненість через неробочі заводи сама скоро пройде, з комарами і собаками можна справитися. А от металітет не виправиш.
Їх думка про нас, що ми такі неотесані і некультурні неуки, ґрунтується на їх незнанні нашої культури, життя і побуту. А деякі закордонні манери, вражають мене своєю некультурністю. Наприклад, розташування столиків без якихось хоч маленьких загородок прямо на тротуарах де, пробачте, своїми "задніми інтерфейсами" народ може зачепити ту тарелю з якої їдять, мене дуже дивує. А подання у німецькому готелі на стіл разом із столовими приборами і чайником із кавою такої собі маленької мусорниці? А двері у туалет, що не зачиняються у готельному номері, де кухня і санвузол один на дві кімнати? А купи сміття біля визнаних історичних пам'яток? А підвищена злочинність? А загроза тероризму (коли нам так собі легко говорить екскурсовод: ще вчора ця вулиця була закрита через ймовірність терористичного акту)?
Отже, я не в захваті від Європи, хоча дійсно там є що подивитись і чого позитивного навчитись.