Педагогіка співробітництва - напрямок у вітчизняній педагогіці 2-ї половини 20 ст. П.с. являє собою систему методів і прийомів виховання і навчання, осн. на принципах гуманізму і творчого підходу до розвитку особистості. Серед авторів П.с.: Ш.А. Амонашвілі, І.П. Волков, И.П. Іванов, Е.Н. Ільїн, В.А. Караковський, С.Н. Лисенкова, Л.А. і Б.П. Нікітіни, В.Ф. Шаталов, М.П. Щетинін та ін. Всі автори П.с. мали великий практичний досвід роботи в школі (св. 25 років) і розробили оригінальні концепції навчання і виховання.
Ініціаторами об'єднання педагогів-новаторів стали гол. редактор "Учительской газети" В.Ф. Матвєєв і публіцист С.Л. Соловейчик. Осн. положення П.с.: ставлення до навчання як творчій взаємодії вчителя й учня; навчання без примусу; ідея важкої мети (перед учнем ставиться як можна більш складна мета і вселяється впевненість у її подоланні); ідея великих блоків (об'єднання кількох тем навчального матеріалу, уроків в окремі блоки); використання опор (опорні сигнали у Шаталова, схеми у Лисенкової, опорні деталі у Ільїна та ін), самоаналіз (індивідуальне та колективне підведення підсумків діяльності учнів), вільний вибір (використання вчителем на свій розсуд навчального часу з метою найкращого засвоєння навчального матеріалу), інтелектуальний фон класу (постановка значимих життєвих цілей та отримання учнями більш широких в порівнянні з навчальною програмою знань), колективна творча виховна діяльність (Комунарська методика), творче самоврядування учнів, особистісний підхід до виховання, співпраця вчителів, співпраця з батьками.
Ряд положень П.с. спростовував традиційні системи навчання і виховання, тому П.с. викликала жваву полеміку. П.с. дала імпульс творчої діяльності мн. педагогів, ініціювала діяльність авторських шкіл.
Джерело: Бим-Бад Б.М. Педагогический энциклопедический словарь. — М., 2002. С. 189.
Немає коментарів:
Дописати коментар